Історія шкільництва Надвірної

Надвірна – мальовниче прикарпатське місто, що розкинулося у невеликій долині передгір’я Карпат. Воно потопає у зелені садів, дорогоцінним намистом розсипалося вздовж правого берега швидкоплинної Бистриці.

Першою достовірною згадкою про місто вважався 1589 рік. Саме тоді власник Пнівського замку Микола Куропатва, якому належало і місто, вніс протестацію (заяву) до львівських гродських книг з приводу втрати документів на свої маєтки через татарський наїзд. Серед перерахованих поселень згадується і містечко Надвірна.

Впродовж тривалого часу мешканці міста над Чорною Бистрицею були позбавлені права на освіту. У ті далекі часи грамоту знали в маєтках феодалів, монастирях та священики. У XVII – XVIII ст. вміли читати і писати міські і сільські писарі. Решта населення і навіть міська та сільська старшина була неписьменною і, при потребі, на документах замість підпису ставила хрестик.

Перша школа в місті була єврейською, заснована в 1729 році. Євреї в нашому краї з’явилися десь в ХVІ ст. очевидно, що тоді поселилися і в місті. На старому єврейському цвинтарі є могила, датована 1649 роком. Їхня громада швидко зростала. У 1732 році в місті проживало 120 єврейських родин, а за 20 років їх кількість зросла до 169.

Деяке зрушення у розвитку освіти в краї припадає на останню третину XVIII ст., тобто з часу входження Галичини до Австрійської держави. Це був час реформ, які проводилися прихильником освіченого абсолютизму – цісарем Йосифом ІІ. У 1790 році працювала тривіальна школа, в якій навчалося 118 учнів: 90 хлопців і 28 дівчат. Тривіальна школа мала три курси: підготовчий, перший і другий. Учні вивчали релігію, вчилися писати руською (українською), польською і німецькою мовами, вивчали арифметику.

У 1855 році тривіальну школу перетворили на триступеневу. В 1858 році в ній навчалося 87 учнів. Навчанням була охоплена незначна частина дітей. Так у 1864 році в місті з 697 дітей шкільного віку навчалося тільки 87.

У 1869 році уряд запровадив у Галичині обов’язкове навчання дітей віком від 6 до 12 років. У зв’язку  з цим зросла кількість класів та учнів. У 1874 році Надвірнянська школа мала 4 класи, у 1895 р. – вже п’ять, а на початку ХХ ст. – шість. Хлопці та дівчата навчалися окремо. Класні кімнати для хлопців знаходилися в ратуші та окремому будинку біля костелу. Школа для дівчат мала власне приміщення. Навчання в обох школах здійснювалося польською мовою. У 1895-1896 н.р. в п’ятикласній чоловічій школі навчалося 406 хлопців, а в жіночій – 410 дівчат.

1920 р. 2 клас школи для дівчат

Після падіння у 1919 році ЗУНР Галичина опинилася в складі Польської держави. Декретом польського уряду вводилася обов’язкова початкова освіта. Відповідно зростає кількість учнів. Надвірнянські школи стали семикласними з польською мовою викладання. У 1925 році в чоловічій школі працювало 13 вчителів. З них лише двоє були українцями, одна  єврейка. В жіночій школі учнів навчало 14 вчителів. З них 13 були поляками, один  українець.

1928 р. Школа для хлопців у Надвірній. Вчитель Збіґнєв Бернацкі.
1932-1933 н.р. Священик Кучма з учнями
1939 р. Учні та вчителі школи для хлопців

У 1936 році в Надвірній відкрилася приватна гімназія. Перший випуск мав відбутися в 1940 році, але початок Другої світової війни припинив її діяльність.

Табель гімназиста. 1939 рік
6-7 класи. 1941 рік

Докорінні зміни в освіті відбулися у 1939 році після входження Західної України до складу СРСР. Всі діти були залучені до навчання в школі. В Надвірній запрацювали дві школи: середня і неповна середня. Навчання велося українською мовою.

1942 р.

Після вигнання німецьких окупантів вже восени 1944 року відновила роботу середня школа. У 1944-1946 рр. у ній навчався 751 учень, працювали 14 вчителів і 8 класоводів.

У 1944-1945 н.р. в місті працювала школа з польською мовою навчання, в якій навчалося 572 учні. Їх навчали 7 учителів та 9 класоводів. З виїздом поляків на батьківщину вона припинила своє існування.

У 1945 році відкрилася російськомовна школа-семирічка. Спочатку в ній навчалося лише 65 учнів, переважно дітей військовослужбовців. З часом вона стала середньою (нині ЗОШ №2).

У 1961 році в новозбудованих корпусах відкрилася школа-інтернат.

З розширенням житлового будівництва і виникненням двох мікрорайонів міста, зросла кількість дітей. Настала гостра потреба в нових навчальних закладах. 22 січня 1972 року  відчинила двері Надвірнянська середня школа №3, а в 1990 році – середня школа №4.

1 вересня 1992 року в місті відкрився навчальний заклад нового типу – Надвірнянський фізико-математичний ліцей.

З 2009 року в Надвірній на базі військового містечка працює Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат.

В наші дні в місті працюють чотири загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, гімназія №5, Надвірнянський ліцей, Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат, професійно-технічне училище №11, Надвірнянський коледж національного транспортного університету.

За    матеріалами  праць краєзнавця Михайла Максим’юка

Історія школи

Будівництво школи завершене восени 1971 року. Навчання в школі розпочалося з 22 січня 1972 року. Першим директором школи був Тришак Степан Андрійович.

Тришак Степан Андрійович

З 1981р. по 1986 р. керівництво школою здійснював Дорофей Іван Федорович. З 1986 р. по 2010 р. директором школи працював Козак Михайло Павлович. З 2010 р. директором школи працює Крицький Ярослав Васильович.

Педагогічний колектив школи різних років

Станом на 01.09.2019 р. у 37 класах школи навчається 950 учнів, працює 92 педагогічні працівники та 21 особа технічного персоналу.

З них:

вчителів-методистів: 11

старших вчителів: 30

спеціалістів вищої категорії: 60

спеціалістів першої категорії: 7

спеціалістів другої категорії: 11

спеціалістів: 14

На даний час в школі реалізується профільне навчання: у 9 класі впроваджено поглиблене вивчення української мови, у 10-11 класах на профільному рівні вивчається українська мова та технології. Навчання з технологічного профілю організовано на базі Надвірнянського МНВК.